РОЗРОБКА УРОКУ НА ТЕМУ:
«Драма Т.Г.Шевченка «Назар Стодоля». Аналіз рами. Роль і місце в українській драматургії»
9 клас
Вчитель
Згирча А.К.
Тема: Драма Т.Г.Шевченка «Назар Стодоля». Аналіз драми . Роль і місце в українській драматургії.
Мета: Дати аналіз драматургії Шевченка, опрацювати зміст твору, привернути увагу учнів до традицій українців, відображених у творі; поглибити вивчене про роди та жанри в літературі, про драму як жанр, про соціально-побутову драму.
Обладнання: виставка книг, ілюстрацій до п’єси, портрети Т.Шевченка, мультимедійний проект.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. Опитування. Актуалізація і корекція опорних знань.
1. Які роди та жанри маємо в українській літературі.
2. В яких жанрах можемо дослідити творчість Т.Шевченка.
3. В чому новаторство Шевченка в ранньому періоді.
II. Оголошення теми і завдань уроку
Сьогодні на уроці ми продовжимо знайомитися з творчим доробком Т.Шевченка і зосередимо увагу на його драматургії.
Отже, запишемо тему уроку –
« Драма Т.Г.Шевченка «Назар Стодоля».
Аналіз драми. Роль і місце в українській драматургії».
Перед нами стоять такі завдання: дати коротку характеристику драматургії Шевченка, зосередивши увагу на п’єсі «Назар Стодоля», повторити вивчене про драму.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
До драматичного твору ми у цьому році звертаємося не вперше. Вже ми вивчили про вертепну драму в часи давньої України і про театр та драматургію в часи І. Котляревського й Г. Квітки-Основ'яненка.
Отже, драма – це один з основних родів художньої літератури, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів.
В часи Шевченка на території України активно функціонували приватні театри на Чернігівщині та Полтавщині. Акторські трупи в цих приватних театрах були набрані переважно з кріпаків. Про трагічну долю одного з них Шевченко розповів у повісті «Музикант».
Проте у Харкові, Полтаві й Одесі діяли ще й професійні театри. Серед їхніх діячів особливими талантами вирізнявся актор М. Щепкін.
У Петербурзі на початку 30-х рр. діяло 5 театрів. Отже, перебуваючи в інтелігентному середовищі в місті на Неві Шевченко мав нагоду дуже часто бувати в театрах, що тоді вважалося обов'язковим для освіченої людини. Юний Шевченко зацікавився театром. Кобзар сам залишив численні спогади про те, що з часом почав відчувати не все підряд, а найкращі вистави. Таким чином вироблявся естетичний смак, прокидалося бажання самому написати драму.
У російській столиці в той час йшли й українські драми. Є. Гребінка, наприклад, ставив «Наталку Полтавку» І.П. Котляревського. Не міг не знати Кобзар і таких відомих драм, як «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка, історичних трагедій «Сава Чалий» та «Переяславська ніч» М. Костомарова.
Від побаченого інтерес до театру в Шевченка розпалювався настільки, що він на початку сорокових років узявся за написання драм. . На жаль, з драматичної спадщини збереглось дуже мало, і судити про неї ми можемо зі слів Шевченкових сучасників. Першою з-під його пера з'явилася трагедія «Никита Гайдай» російською мовою, яку він переробив на драму «Невеста», драма «Слепая красавица», яка перероблена у поему «Слепая». Створив Кобзар також драму «Никита Гайдай», окремі частини якої збереглися.
Єдиним драматичним твором, що зберігся повністю, є історична драма «Назар Стодоля» ( 1843р).
П'єса «Назар Стодоля» була написана російською мовою, але згодом Т. Шевченко переклав українською всі репліки, монологи й діалоги, залишивши російськомовними тільки ремарки. Автограф твору до нас не дійшов, тому основним вважається текст «Назара Стодолі», надрукований у 1862 році в журналі «Основа».
Драма «Назар Стодоля» стала явищем у європейській драматургії. Вона виявилася надзвичайно сценічною, на її основі можна було вчити мистецтва театрального перевтілювання молодих акторів.
Молодому Шевченкові вдалося без періоду учнівства досягти вершин в драматургії.
III. Первинне усвідомлення поданого матеріалу
1. Словникова робота
ü Сотник — особа, яка очолювала на Україні в XVI—XVIII ст. сотню, тобто адміністративно-територіальну та військову одиницю, складову частину полку, і обиралася спочатку козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем;
ü отаман — представник козацької адміністрації у населених пунктах на Україні в XVII—XVIII століттях;
ü хорунжий -1) той, хто носив прапор або корогву війська, прапороносець;
ü ключниця -— жінка, яка мала ключі від комор заможної людини, панського маєтку, економії тощо й розпоряджалася продуктовими запасами.
2. Бесіда за питаннями
2.1 Назвати головних героїв.
- Пригадайте початок твору. Як змальовано інтер’єр хати Кичатого?
- Які наїдки та напої згадуються автором? ( цитування)
- Як же далі розгортається дія? (Гнат готує втечу закоханих на Запорожжя, а Стеха — спочатку допомагає, а потім видає їх) - кульмінаційний момент. ( цитування)
- У фіналі твору наступає розв’язка. Уривок Хоми Кичатого «Цілуйтеся, цілуйтеся, голуб'ята!..» — до кінця твору. У цьому уривку яскраво представлені усі герої п’єси ( цитування з тексту).
- Які історичні події лягли в основу п’єси?
В основі п’єси соціально-побутовий конфлікт, що розгортається на тлі історичного минулого України після Національно-визвольної війни 1648-1654 рр.
- Чим вразила, запам’яталася вам п’єса?
- Які дві протилежні суспільні сили виведено в драмі?
- На якому ґрунті відбувається загострення взаємин між ними?
- Отже, яка тема та ідея п’єси?
( Учні висловлюють свої думки самі)
( Тема - показ соціальних суперечностей між старшинською верхівкою та низовим козацтвом.
Ідея – висміювання частини козацької старшини, прославлення благородства та відваги низових козаків; возвеличення справжнього, вірного почуття кохання).
2.2. Слово вчителя.
Таким чином, розкривши тему та ідею п’єси, ми можемо назвати жанр цієї п’єси.
Історична соціально-побутова п’єса.
А зараз, спираючись на почуте вами на уроці, визначте і запишіть художні особливості п’єси :
( учні самостійно складають свої визначення у зошитах і зачитують їх).
За тематичним змістом і жанровими ознаками “Назар Стодоля” — історична соціально-побутова драма.
5) такі твори призначені для постановки на сцені.
Сам Т. Шевченко зазначає, що дія відбувається у XVII ст. і за допомогою художніх деталей та лексичних засобів створює відповідний історичний колорит (діють представники різних прошарків козацтва, згадується про Запорізьку Січ, запорізькі порядки, Братський монастир). Проте в основу драми покладена не якась конкретна історична подія, а минуле постає в його буденних клопотах, суперечках, а то й гострих зіткненнях різних поглядів. Але у творі стикаються не просто характери, а різні суспільні сили: багатий і бідний, старшинська верхівка і низове козацтво.
Перевірка виконаної роботи.
Бесіда з учнями.
1) Проти кого спрямував Шевченко вістря сатири (висміяв) у п'єсі «Назар Стодоля»? (Проти частини козацької старшини)
2) Кого і що прославляє автор? (відвагу і благородство низового козацтва, його волелюбність, прагнення до встановлення справедливості)
3)Чиї новаторські традиції продовжує Т. Шевченко? Що є спільного у сюжеті п'єс «Назар Стодоля» Т. Шевченка і «Наталка Полтавка» І. Котляревського?
«Назар Стодоля» Т. Шевченка був популярний в часи театру корифеїв (кінецьХІХст.). Особливо вдало грали: Гната — П. Саксаганський, Хому — М. Кропивницький, Стеху — Г. Затиркевич-Карпинська, Галю – М.Заньковецька. Згадаймо, що драматург та актор І. Тобілевич додав до свого псевдоніма, утвореного від імені по батькові, ще й прізвище Гната і став Іваном Карпенком-Карим.
В. Івченко зняв фільм-виставу «Назар Стодоля» в інтерпретації акторів Львівського українського драматичного театру імені М. Заньковецької.
На завершення уроку - сьогоднішнє наше дослідження довело, що з появою «Назара Стодолі» українська класична драматургія збагатилася принципово новим явищем, а репертуар театрів - п’єсою, що виводила на сцену натури мужні, вольові, здатні боротися за свої права і людську гідність. Тому, без сумніву, справедливими для цього твору будуть слова корифея українського театру І.Карпенка-Карого: «В театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської тривожать кам’яні серця і, кору ледяної байдужості на них розбивши, проводять в душу слухача жадання правди, жадання загального добра».
то є соціально-побутовим.
